Зеленський, схоже, потрапив у капкан до серйозного гравця. І його вже звідти ніхто не випустить

Зараз у людей, які хоч трохи цікавляться політичним життям країни, одна з найголовніших тем обговорення – «феномен Зеленського». Тобто стрімке підняття президентського рейтингу адепта гумористичного шоу «Студії-95» Володимира Зеленського. Нині симпатичний актор несподівано, без будь-яких причин і підстав очолив рейтинг претендентів на главу держави.

Одне з головних запитань: як Зеленський взагалі в той рейтинг потрапив? Адже він до 31 грудня не зробив жодної політичної заяви, не дав жодного натяку навіть на участь в політичному житті. Як міг рости його рейтинг, якщо ніхто й не здогадувався, що Вова хоче бути президентом. Більше того, гадаю, що й сам Вова про це не здогадувався принаймні до літа минулого року. Але якась сила взяла й вкинула молодого успішного актора з далеко неоднозначною репутацією у вир політичних пристрастей. Яка ж це сила?

А з’ясувати це можна за допомогою «дедуктивного» методу. Тобто давайте міркувати. Соціологи самі б навряд чи здогадалися вставити прізвище Зеленського в бюлетені для досліджень. Як показує нинішнє висування, надто багато в країні блазнів, паперу на них не вистачає. Але це могло бути просто приватне замовне дослідження, яке роблять партії, політичні групи чи просто окремі особи щодо з’ясування якихось питань.

Хтось із сильних і багатих (адже це вартує серйозних коштів) напередодні початку великого виборчого циклу, котрий в країні випадав на 2019 рік, вирішив поцікавитися популярністю деяких наближених і довірених до себе осіб, які згодом могли представляти його інтереси в тім чи іншім державному органі. У цей список міг цілком потрапити і пан Зеленський.

Несподівано перший же замір температури по палаті дав сенсаційний результат. В країні жорстокого розчарування і відсутності очевидних перспектив несподівано здибилася молодь і «по-приколу» проголосувала за Вову, котрий був їм найбільш зрозумілим і близьким. І цей відсоток підтримки виявився досить значним, принаймні початкові 4-5% обіцяв неймовірні перспективи. Ну а далі все це лягло на ефект серйозного розчарування українців у нинішній політичній еліті й недовіра до влади.

Цікаво, що Володимир, який найшвидше ніколи не задумувався над політичною кар’єрою, і спочатку сприйняв свій президентський рейтинг як жарт, за цей час жодним чином не спростував своє майбутнє висування. Може, спочатку він сприйняв це як гарну рекламу «Студії-95» і розкрутку своєї акторської популярності. 

Але, схоже, він потрапив у капкан до серйозного гравця. І його вже звідти ніхто не випустить. Якщо навіть він не стане президентом, а в це мало хто нині вірить, то на парламентських перегонах він може завести за собою дуже цікавих особистостей з відповідною політичною, діловою і моральною орієнтацією. Здогадуючись, хто стоїть за лаштунками цієї вистави блазнів, нічого хорошого це країні не обіцяє.

Чи могло б бути по-інакшому, якщо б очевидний мовчазний протест молоді очолив би хтось не менш популярний, але більш адекватний українським реаліям чоловік. Так, могло. І це міг бути Святослав Вакарчук, який мав усі підстави підняти молодь і завдяки своєму авторитету повести цю молодь до виборчих дільниць з відповідними намірами. Але поки Славко грався в напівмесію і кокетував із своїми прихильниками щодо президентських амбіцій, його місце зайняв чоловік без українських сентиментів, особливих ідеологічних і моральних обов’язків, очевидний представник, якщо не лялька, великого олігарха.

Мабуть, не зовсім чесно дорікати чесному й порядному Вакарчуку, який відчував, що ще не зовсім готовий, принаймні, до ролі політичного лідера. Але як стверджував великий майстер людських трагедій Вільям Шекспір «так роздуми нас роблять боягузами»…

Проте, зважаючи на невеликий розрив у популярності претендентів, динаміка зміни уподобань може бути дуже значною.

Це я до того, що в Славка Вакарчука ще зостався шанс втрутитися в гру й запропонувати свій варіант розвитку ситуації.

Тільки тепер в нього лише залишився шанс закликати своїх прихильників підтримати одного з кандидатів. Це може бути серйозна контргра. І досить ефективна. Але чи зважиться знаменитий співак ризикнути? Навіть заради країни?

Володимир МОРОЗ

Залишити відповідь