“Збираючись закордон, чоловік привів мені свого сина. Покинув, до нас так і не повернувся”

З Андрієм, ми познайомилися на весіллі моєї подруги Олени. Я відразу закохався в красивого, веселого хлопця. Андрій був душею компанії, і багато дівчат мріяли про його увагу.

Я дуже зраділа, коли хлопець запросив мене на танець, а в кінці вечора, запропонував провести додому. Ми прогуляли з ним до ранку. Андрій розповідав мені про себе, у мене склалося відчуття, що ми знайомі з ним сто років.

Через місяць, хлопець зробив мені пропозицію, і я з радістю погодилася вийти за нього заміж. Весілля у нас було скромним. Запрошені були тільки найближчі родичі, з боку нареченого, був тільки його друг Антон.

Після весілля, ми стали жити у мене вдома, з моїми батьками і сестрою. У Андрія не було окремого житла, а з його батьками я жити не хотіла. У мого чоловіка були напружені відносини з рідними, тому їх навіть на нашому весіллі не було.

Жили ми, так би мовити “в тісноті, та не в образі”.  Незабаром, я дізналася, що вaгiтна. Через деякий час, на УЗД показало двійню. Я була трохи розгублена і не уявляла, як ми будемо жити вчотирьох у восьми метровій кімнаті.

Андрій заспокоював мене, і обіцяв, що незабаром щось обов’язково придумає і у нас буде власний будинок.

Я дуже любила його і тому була готова подолати будь-які труднощі, аби бути поруч з коханою людиною.

Пoлoги у мене пройшли нормально. Я наpoдила двох синів. Андрій був шалено щасливий і буквально засипав мою палату квітами.

Після хвилин радості для мене настали важкі будні. Допомоги мені небуло від кого чекати. Мати моя працювала з ранку до ночі, сестра вчилася в інституті і у неї було власне життя, а Андрій став пропадати цілодобово на роботі.

В якийсь момент мені здавалося, що я не витримаю такого навантаження, але робити було нічого, треба було ростити дітей.

Минуло півроку. Хлопчаки наші росли і радували нас щодня. Якось, Андрій прийшов додому раніше звичайного. Очі його виблискували від радості. Чоловік розповів мені, що нарешті його відсилають на півроку у відрядження, за кордон. Відразу ж після приїзду, ми зможемо купити собі будинок.

Я дуже засмутилася, адже півроку це дуже великий термін. Але, робити було нічого, ми не можемо все життя провести в такій тісноті. Андрій сказав, що йому потрібно заїхати додому до матері. Жінка вже старенька і він не може виїхати не попрощавшись з нею.

Чоловік мій повернувся години через два. Він був не один, Андрій увійшов до кімнати з хлопчиком років п’яти.

– Познайомся, це мій син Ілля. Деякий час, він поживе у нас – сказав Андрій і опустив голову.

Я здивувалася і втратила дар мови. У цей момент заплакали близнюки, прийшовши до тями, я кинулася до них.

Пізніше, Андрій пояснив мені всю ситуацію. Шість років тому, йому довелося одружитися зі своєю сусідкою. Всього раз хлопець попав пеpecпати з нею внаслідок чого Тетяна зaвaгiтніла.

Дівчина завжди відрізнялася дивиною. Вона проводила весь вільний час вдома, вивчаючи різні енциклопедії. Вона вважала себе дуже розумною, і не могла знайти собі рівню серед друзів.

До Андрія прибігла розлючена мати Тетяни, жінка дізналася про вaгiтність дочки, і погpoжувала посадити хлопця в тюрму, якщо той не одружиться на її доньці.

Андрій розписався з Тетяною, але жили вони окремо і майже не спілкувалися. У жінки були важкі пoлoги, після яких почалося повне помутніння розуму. Таня не впізнавала нікого, а при вигляді своєї дитини починала кричати.

Жінку визначили в псиxiaтричну клініку, а Андрій забрав сина до себе. Хлопчика виховувала бабуся, мати Андрія.

Після нашого знайомства, Андрій закохався в мене і приховав факт батьківства. Він боявся втратити мене.

Сьогодні він заїхав додому попрощатися з рідними і залишити гроші на сина. Але мати Андрія сказала, що погано себе почуває і більше не зможе виховувати Іллю. Чоловікові нічого не залишалося, як забрати сина до нас.

Я подивилася на хлопчика і моє серце стислося від болю. Ілля дивився на мене, як зацькований звір. Мені стало дуже шкода дитини, адже він зовсім ще крихітка і при живих батьках ріс сиротою.

Я обняла Іллюшy і пригорнула до себе. Андрій полегшено зітхнув і поцілував мене. Наcтупного дня мій чоловік поїхав, обіцяючи, що повернеться через півроку і ми почнемо нове життя.

Але, Андрій не повернувся до нас. Я залишилася одна з трьома дітьми. Моя мати давно посварилася зі мною і вважала мене божевільною.

Десять років я чекала повернення чоловіка, мені не хотілося вірити в те, що він кинув нас. Але незабаром від знайомих я дізналася, що Андрій знайшов собі багату даму за кордоном і живе з нею розкошуючи.

Я ніколи не шкодувала про те, що прийняла Іллю. Він виріс дуже хорошим і розумним. Хлопчик вивчився і став одним з кращих програмістом в місті. Ілля пішов від нас, він жив на орендованій квартирі. Щонеділі хлопець приходив до нас в гості і проводив весь день зі мною і своїми братами.

Одного разу Ілля прийшов і змовницьки підморгнувши, сказав нам одягатися і їхати з ним. Зараз він покаже нам сюрприз, який готував два роки.

Ми вийшли з машини біля якогось двоповерхового особняка. Син простягнув мені ключі і сказав, щоб я перша заходила в будинок.

Я мало не зомліла від щастя. Іллюша побудував нам просторий будинок і навіть підготував кожному кімнати.

 

Близнюки стали кричати від радості, вони побігли в будинок і стали освоюватися на новому місці. Я обняла сина і подякувала. Ілля сказав, що це він вдячний мені за те, що люблю його як рідного і все життя ростила його, а могла просто віддати в дитячий будинок. Адже він бачив, як важко мені було з трьома дітьми.

Хлопець з самого дитинства мріяв стримати обіцянку свого батька і побудувати нам будинок. Сьогодні мрія всього його життя здійснилася.

Джерело.