Схоже, після ЧС-2018 між президентом Хорватії та Володимиром Путіним зав’язався справжній політичний “роман”

Прояснити позицію президента Хорватії, яка запросила Путіна в Загреб, можуть два моменти.
Колінда Грабар-Кітарович та Володимир Путін. Фото:N1 televizija
Колінда Грабар-Кітарович та Володимир Путін. Фото:N1 televizija

Серед членів Клубу тих, хто запросив Путіна в гості “у неозначеному майбутньому”, поповнення. Про це пише журналіст Роман Федюк, передають Патріоти України, і продовжує:Президент Хорватії Колінда Грабар-Кітарович повідомила світові, що вже двічі запросила президента Росії Путіна з державним візитом у Загреб. І зробила це зізнання в інтерв’ю російському виданню, в супроводі чисельних компліментів організації останнього чемпіонату світу з футболу. Куди вона ж, до слова, регулярно їздила. Щоправда, демонструючи єдність з “простим народом” (вона взагалі любить похизуватись своєю “простотою”, вмінням доїти корів і т.д.), одного разу сиділа у секторі хорватських вболівальників, а не у ВІП-ложі.

І нехай би ще йшлося просто про поїздку на футбольний чемпіонат – хорвати там вдало відіграли, здолали росіян, пані президент, що прилетіла економ класом і посиділа на стадіоні “з народом” ще більш вдало попіарилась – та й по всьому.

Але все не так – Грабар-Кітарович, яка до обрання чимало часу провела на високій посаді у НАТО, заявила, що “наші (з Путіним – ред.) переговори могли б піти на користь не тільки Росії і Хорватії, а й всьому регіону Південно-Східної Європи”.

Себто натякає, що безпека цього регіону залежить саме від Росії. Ні, ну доля правди, у цьому, звичайно є – як показав досвід тієї ж Чорногорії, де росіяни готували збройний переворот. Але дбати про безпеку в регіоні, напевно, треба не переговорами із Путіним, а шляхом відлову російських шпигунів та диверсантів, та множенням на нуль впливу фінансованих із Кремля місцевих НДО.

При тому президент Хорватії у тому ж інтерв’ю говорить чимало речей, які на дружній до Росії спіч не схожі аж ніяк.

По-перше, вона хвалиться будівництвом доволі великого (на 2 мільярди кубів на рік – з можливістю розширення) терміналу для зрідженого газу на острові Крк. Який, можна не сумніватись, буде заповнюватись зовсім не російським паливом – яке було б дешевше й простіше перекачувати за наявними газогонами.

По-друге, навіть в інтерв’ю російським журналістам, Грабар-Кітарович абсолютно відверто висловлюється за те, щоб в НАТО вступило якомога більше російських сусідів. “Звичайно, кожна країна повинна сама за себе вирішувати, і ми не будемо нікому з сусідів говорити: “Ви повинні вступити в НАТО”. І я поважаю волю тих, хто від цього відмовився. Але для тих країн, хто хоче вступити в НАТО, ми зробимо все можливе для політичної підтримки і щоб допомогти їм виконати критерії, необхідні для вступу”, – сказала вона.

На думку Грабар-Кітарович, необхідною умовою для миру й безпеки на Балканах є вступ всіх тамтешніх країн до НАТО.

На додаток до цього очільниця Хорватії нагадує, що також висилала з країни російського дипломата після скандалу у Солсбері, не сильно вникаючи в подробиці справи – бо члени одного військового союзу повинні демонструвати солідарність.

На перший погляд, така “подвійна” позиція виглядає дивною. Прояснити її можуть два моменти. Перший полягає в тому, що Хорватія хоче залучити російських туристів. Які, до слова, поки що становлять мізерних 130 тисяч осіб на рік (із 20-мільйонного туристичного потоку) – але в зв’язку з економічною кризою на Росії та проблемами з отриманням шенгенських віз, їх кількість може помітно збільшитись. І відвідини російських стадіонів, перельоти економ-класом із Загреба до Росії, та запрошення Путіна в гості – все це можна розглядати як промо-кампанію цього напрямку.

А іншим, можливо навіть важливішим стимулом для Грабар-Кітарович запросити в гості російського президента є бажання запропонувати Загреб в якості майданчика для російсько-американських перемовин, а себе – в якості модератора такого діалогу, якщо він колись трапиться.

Президент Хорватії має навдивовижу хороші зв’язки в адміністрації чинного президента США, і користується позитивним ставленням з боку самого Трампа. Її кандидатура буде підтримуватись і апаратом НАТО, де вона працювала достатньо років. А от чи стане Хорватія вдалим майданчиком для Росії – питання більш ніж неоднозначне.

Оскільки будь-яка демонстрація довіри хорватам з боку Володимира Путіна викличе автоматичне погіршення стосунків з заклятими “братами” хорватів у Сербії. Які, наразі, виконують функцію “віддалених сателітів” Москви у балканському регіоні. І міняти яких на прагматичну Грабар-Кітарович Путін навряд чи поспішатиме. Тому чекати на візит російського президента Загреб може ще вельми довго.

Джерело: Depo.ua