І торік, і позаторік я це вже писав. Два терміни для депутата – і до побачення. Вертайся назад до народу, для якого ти старався.

І торік, і позаторік я це вже писав. Треба до депутатів застосувати ту обмежувальну норму, яка діє на президента. Два терміни – і до побачення. Дві каденції – і вертайся назад до народу, для якого ти старався.
А взагалі: цю обмежувальну норму я б увів абсолютно для всіх без винятку посад, включно з виборними. Мер – так само лише два терміни і до побачення. Селищний, міський, обласний депутат – лище дві каденції. Голова ОТГ – аналогічно.

Для невиборних посад я б запровадив обмежувальний термін перебування на посаді. Для прикладу, не більше 5 років. Губернатор – не більше 5 років. Генпрокурор, премєр-міністр, просто міністр і далі по списку посад – обмеження перебування на посаді 5 років. Іншого шляху позбутися бувалих старожилів, які все життя при посадах, я не бачу. Ось вам і оновлення, і регулярні ліфти знизу, і ротація еліт.

Закупорку старих діячів найгротескніше видно по Верховній Раді. Її склад засадничо не мінявся з 2002 року. За цей час сталися 2 революції, обраний 3-й президент, змінилося 7 прем’єрів – а парламент уже друге десятилиття складається з усе тих же ключових людей, «все те же на манеже». Від литвина до звягільського. Народ зрозумів, що президентів можна скидати. А всіх решту ?

Вони готові вдаватися до неймовірних викрутас – лиш би зберегтися як вид недоторканних. Зусиллями електоральних калік контингент 2002 року пролонговує своє владарювання з терміну на термін. Бо люди в нас милосердні й тонкосльозі. Вони побачать льотчицю Надю, комбата Семена, журналіста Мустафу, незрячого Шухевича – і не побачать нікого іншого за ними. Березенків-Кононенків-Новінських люди впритул не бачать, тому що їх прикривають декілька штук “нових і порядних”. Тому обойма-2002 в нас вічна. Ми її лише злегка розбавляємо миловидними мордочками так званих «нових», але концентрації «рішал» це ніяк не змінює.

Це стосується всього істеблішменту. Основний перелік кандидатів у президенти – це люди епохи Кучми, динозаври й бронтозаври політики. Від РНБО до галузевих Держкомітетів – усюди старі кадри. Всі потоки грошей – у руках “досвідчених і бувалих”. Ніхто з них ніколи не повернеться на територію народу і не впаде до рівня свого виборця.

А норма “дві каденції – і до побачення” багато що змінила би. Умовно кажучи, кожні 10 років – повністю новий парламент. Кожні 5 років – новий Генпрокурор і весь склад уряду. Це не зовсім демократично, але чесно й корисно. Незамінних “проффесіоналів” не існує. Тому в умовах, коли вся влада узурпована кількома кланами, треба йти на свідоме обмеження права обіймати певну посаду. Ясна річ, вони на це не підуть, але притомні політики з числа “альтернативних” мали би постійно ставити цю тему на порядок денний.

Ostap Drozdov

Залишити відповідь